Серед книжкових полиць завжди знаходиться щось для душі.
Поезія - це живопис, який можна почути. 
"Дія. Цифрова освіта" - портал, який регулярно вивчають наші працівники. Знання застосовують - надають консультації, виконуючи свою місію інформаційного центру. Так бібліотеки разом з іншими напрямками роботи утверджуються як "потрібні" установи.
Земляка під час творчого ювілейного вечора який відбувся 15 березня у Центрі культури і дозвілля Гніздичівської громади, вітали рідні і близькі, селищний голова Ігор Матківський, священники Гніздичева і Кохавини, представники медіа, освітяни, односельці, земляки.
Також були розповіді про непросте життя Олексія Данилишина, про роботу над книгами, багаторічний збір матеріалу, спогади про Героїв і тих, хто допомагає зберігати пам'ять, а також про тих, хто стоїть нині на обороні Української Незалежності.
Викладка книг тематики героїчної боротьби УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ на теренах колишнього Жидачівського району - доповнювала і засвідчувала особливу місію, якій пан Олексій присвятив своє життя. Єпіграфом до двох своїх книг він вибрав слова Ліни Костенко: "Тим людям, яких ти на світі
бачив, Тим думам, якими свій шлях
позначив, Всьому, що в серце прийняв
ти брате, Яке ж воно право має
вмирати?" Усі зібрані відомості про діячів підпілля, вояків УПА та членів ОУН, симпатиків та родини постраждалих у 1939-1950-х роках від депортації з території більше ста сіл Жидачівського району лягли текстами на сторінки 5-х видань авторства Олексія Данилишина. 
- Понад 1600 осіб. Що перебували в ОУН та УПА чи допомагали їм, були заарештовані й засуджені за зловісними 54-1а та 54-11 статтями Кримінального кодексу УРСР, запроторені в тюрми і табори. - Біля 4000 осіб, включно з малими дітьми, людьми старшого і похилого віку згідно з рішеннями «Особливих нарад» НКВД СССР та МГБ СССР були насильно депортовані в Сибір та інші віддалені місця, які радянський тоталітаризм використовував для виселення й ізоляції неугодних.
