Дорогі читачі, читачки, читайлики і всі, хто приходить до бібліотеки з якоїсь іншої потреби, всі хто читає нашу інформацію в інтрнеті!
Вітаємо Вас з святами різдвяної пори, новим роком!
В доброму здоров’ї нехай Вам мріється, натхненно працюється.
Віримо, що добрий настрій, цікаві ідеї, особливі думки Ви черпаєте
і від прочитаних книг, і від спілкування в бібліотеці.
Працюємо для Вас, приходьте, перебувайте на зв'язку в новому 2021 році!
Місто чи село - відсоток людей які читають - одинаковий! Сприяє читанню добрий репертуар нових книг. Інтернет переманив певну частину читаючих у свій формат, однак традиційне читання книг залишається в тренді.
Веселкові двері бібліотеки відкриті - заходьте!
ФОТОРЕПОРТАЖ ІІІ
Про нові поступлення видань придбаних коштом громади.
ДЛЯ МОЛОДІ, ДІТЕЙ ТА БАТЬКІВ
КЛАСИКА І КНИГИ СУЧАСНИХ АВТОРІВ.
ФОТОРЕПОРТАЖ ІІ.
Про нові поступлення видань придбаних коштом громади.
Художні книги сучасних українських авторів:
До бібліотек смт.Гніздичів, с.Лівчиці та с.Руда придбано нові книги коштом громади. ФОТОРЕПОРТАЖ І.
Активні читачі вже вибирають.
Цьогорічні поступлення - запитувані та очікувані.
Серед видань книги сучасних українських та зарубіжних авторів.
Категорія книг для молоді, підлітків та дітей також представлена цікавими новинками.
... Продовження буде.
... Тут побувало багато і відомих, і менш знаних особистостей. Достеменно відаю про перебування Івана Франка, на якого в Кохавині зійшла муза, і він 1904 року написав вірш «Конкістадори».
Кохавина, д[ня] 26 липня 1904
По бурхливім океані
Серед пінявих валів
Наша флота суне, б'ється
До незвісних берегів.
Плещуть весла, гнуться щогли…
Ось і пристань затишна!
Завертай! І бік при боці!
І стерно біля стерна!
Кидай якорі! На берег
По помостах виходи!
Нічичирк! Ще ледве дніє…
Пусто скрізь… Ставай в ряди!
Сонний город ще дрімає…
Схопимо його у сні…
Перший крик — наш окрик бою
І побіднії пісні.
Та заки рушать, пускайте
Скрізь огонь по кораблях,
Щоб всі знали, що нема нам
Вороття на старий шлях.
Бухнув дим! Хлюпоче море…
Щось мов стогне у судні…
Паруси залопотіли,
Наче крила огняні.
Гнуться реї, сиплять іскри,
Мов розпалені річки…
Снасть скрипить… Високі щогли
Запалали, мов свічки.
Що за нами, хай навіки
Вкриє попіл життьовий!
Або смерть, або побіда! —
Се наш оклик бойовий!
До відважних світ належить,
К чорту боязнь навісну!
Кров і труд ось тут здвигне нам
Нову, кращу вітчину!
А одного
разу він приїхав сюди в супроводі своїх добрих приятелів - двох Михайлів:
Павлика та Коцюбинського.
«Облазив» цю місцину вздовж і впоперек відомий український
письменник
ІВАН
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, КОЛИ ШУКАВ ФАКТАЖ ДЛЯ СВОГО РОМАНУ
«ГЕТЬМАН
ІВАН ВИГОВСЬКИЙ».
Запитаєте: чому саме в цих закапелках?
Відповідь простенька: всі навколишні населені пункти (Руда, Гніздичів з
Кохавином, Ганнівці, Лівчиці, Облазниця, Воля Гніздичівська, Нове Село)
належали до маєтків гетьманського роду.
Джерело:
