... Тут побувало багато і відомих, і менш знаних особистостей. Достеменно відаю про перебування Івана Франка, на якого в Кохавині зійшла муза, і він 1904 року написав вірш «Конкістадори».
Кохавина, д[ня] 26 липня 1904
По бурхливім океані
Серед пінявих валів
Наша флота суне, б'ється
До незвісних берегів.
Плещуть весла, гнуться щогли…
Ось і пристань затишна!
Завертай! І бік при боці!
І стерно біля стерна!
Кидай якорі! На берег
По помостах виходи!
Нічичирк! Ще ледве дніє…
Пусто скрізь… Ставай в ряди!
Сонний город ще дрімає…
Схопимо його у сні…
Перший крик — наш окрик бою
І побіднії пісні.
Та заки рушать, пускайте
Скрізь огонь по кораблях,
Щоб всі знали, що нема нам
Вороття на старий шлях.
Бухнув дим! Хлюпоче море…
Щось мов стогне у судні…
Паруси залопотіли,
Наче крила огняні.
Гнуться реї, сиплять іскри,
Мов розпалені річки…
Снасть скрипить… Високі щогли
Запалали, мов свічки.
Що за нами, хай навіки
Вкриє попіл життьовий!
Або смерть, або побіда! —
Се наш оклик бойовий!
До відважних світ належить,
К чорту боязнь навісну!
Кров і труд ось тут здвигне нам
Нову, кращу вітчину!
А одного
разу він приїхав сюди в супроводі своїх добрих приятелів - двох Михайлів:
Павлика та Коцюбинського.
«Облазив» цю місцину вздовж і впоперек відомий український
письменник
ІВАН
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, КОЛИ ШУКАВ ФАКТАЖ ДЛЯ СВОГО РОМАНУ
«ГЕТЬМАН
ІВАН ВИГОВСЬКИЙ».
Запитаєте: чому саме в цих закапелках?
Відповідь простенька: всі навколишні населені пункти (Руда, Гніздичів з
Кохавином, Ганнівці, Лівчиці, Облазниця, Воля Гніздичівська, Нове Село)
належали до маєтків гетьманського роду.
Джерело:
